Нобелівська премія миру - це одна з найпрестижніших премій світу. Вона щорічно присуджується 10 грудня (в річницю смерті Альфеда Нобеля, який помер 10 грудня 1896 року).
Її засновником був Альфред Нобель - відомий шведський хімік, інженер і винахідник, на рахунку якого 355 винаходів (найвідоміший з них - динаміт). За своє життя Нобель накопичив значні статки, основну частину яких він заповідав на встановлення міжнародних премій.
Серед усіх Нобелівських премій, Нобелівська премія миру - єдина премія, яку присуджує Нобелівський Норвезький комітет (інші премії присуджують шведські організації).
На відміну від інших нобелівських нагород, які вручають у Стокгольмі, церемонія вручення премії миру проходить в Осло.
Відповідно до волі Нобеля, Премія Миру повинна присуджуватись тому, хто "... зробить найбільший, або найкращий внесок в дружні стосунки між націями; в скасування, або скорочення армій, що існують, та в проведення, або агітацію мирних з'їздів".
Заповіт Альфреда Нобеля також велів, щоб премія присуджувалась комітетом з п'яти чоловік, що має обиратись норвезьким парламентом.
Досі не зрозуміло, чому Нобель обрав місцем присудження премії саме Норвегію, що була в унії зі Швецією на час смерті Нобеля. Норвезький Нобелівський комітет вдався до припущення, що Нобель міг вважати Норвегію придатнішою країною для вручення премії, оскільки вона історично не мала таких військових традицій як Швеція.
В цьому році Нобелівську премію миру отримали іракська правозахисниця Надя Мурад і лікар з Демократичної республіки Конго Деніс Муквеге.
Премію вручили за їхні зусилля заради того, щоб припинити використання сексуального насильства як зброю війни та збройних конфліктів, оголосила голова Норвезького нобелівського комітету Беріт Рейсс-Андерсен.
Надя Мурад - представниця національності єзидів з Іраку, яка пережила сексуальне насильство в "Ісламській державі". Вона проводить громадську роботу, щоб привернути увагу до жертв сексуального насильства під час війни.
Надя Мурад сама стала жертвою воєнних злочинів.Представниця національності єзидів мешкала в маленькому селі на півночі Іраку, коли цей регіон захопили бойовики "Ісламської Держави". Разом з Надєю у полон взяли сотні інших молодих жінок, яких тримали у сексуальному рабстві. Після трьох місяців знущань і ґвалтувань їй вдалося втекти. На волі Надя вирішила відкрито говорити про те, через що вона пройшла.
Після захоплення Кочо джихадисти вбили її матір, 6 її рідних та 3 двоюрідних братів за відмову прийняти іслам. Сестри також продані у рабство. З родини Надії змогли вижити 2 її брати та 2 сестри. Брати та одна з сестер нині перебувають у таборі біженців в Іракському Курдистані, ще одна сестра — у Німеччині. Сестри Надії були викуплені родичами з рабства, крім того, одній з її племінниць також вдалося здійснити втечу від рабовласників, доля інших двох лишається невідомою.
У 2016 році у 23-річному віці вона стала першим Послом доброї волі управління ООН з наркотиків та злочинності, опікуючись темою торгівлі людьми в умовах конфлікту.
Деніс Муквеге - лікар з Демократичної Республіки Конго, який присвятив своє життя допомозі жертвам сексуального насильства під час збройних конфліктів. Він допомагав жертвам зґвалтувань в Демократичній Республіці Конго, влаштувавши для них спеціальну лікарню.
Визнаний найбільшим сучасним фахівцем в області лікування гінекологічних травм. Під час Другої конголезької війни Муквеге надав допомогу тисячам жінок, деяким з них - по кілька разів, роблячи іноді більше десяти операцій в свій 18-годинний робочий день.
Лауреат премії ООН з прав людини (2008), премії Улофа Пальме (2009), іноземний член Національної медичної академії США (2014) та інших численних премій і нагород за свою діяльність, зокрема, премії імені Андрія Сахарова 2014 року. В 2016 році увійшов до переліку 100 найбільш впливових осіб світу журналу Time.
За даними журналістів, Муквеге входив до списку претендентів на отримання нагороди більш ніж десять років.
10 грудня 2018 року в Осло в присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї, голова Норвезького Нобелівського комітету вручає премію в області захисту миру.
Цього року у списку було близько 331 кандидата, серед яких окремі особи та організації. Імена номінантів не розголошуються, їх можуть розкрити лише через 50 років.
У вересні 2018 року Верховна Рада України ухвалила постанову про висунення на Нобелівську премію миру засудженого в Росії українського режисера Олега Сенцова.
Цьому передував лист колишнього Нобелівського лауреата Леха Валенси, в якому він висуває Сенцова на Нобелівську премію миру.
«Олег Сенцов, на моє глибоке переконання, втілює всі ідеали, які мотивували мене під час моєї мирної боротьби за майбутнє світу. Віра в демократію, в мирні методи боротьби, відмова від ненависті, дії для зміцнення братерства між народами і самопожертва на користь інших несправедливо скривджених людей – це все риси, гідні найвищого визнання вільного світу», – наголошує Валенса, колишній президент Польщі, Нобелівський лауреат миру.
Підготувала Ольга Забенько,
за матеріалами сайтів:
Немає коментарів:
Дописати коментар