Григоріанський (григоріянський) календар — календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт.
Статус стандарту григоріанського календаря затверджено ISO 8601.
Це та система календарного рахунку днів, яка прийнята тепер у всьому світі. До введення григоріанського календаря рахунок днів в західних країнах здійснювався за юліанським календарем, введеним Юлієм Цезарем. Ця система використовувалася протягом більше шістнадцяти століть всупереч накопичувальною розбіжністю між середньою тривалістю прийнятого в ній року – 365,25 доби – і тропічним роком, що обчислюється як середній інтервал часу між двома послідовними видимими проходженнями Сонця через точку весняного рівнодення. До 1582 року помилка юліанської системи досягла приблизно 11 діб. Цей недолік викликав у папи римського чималу заклопотаність: якщо продовжувати користуватися юліанським календарем, то паску з часом довелося б святкувати влітку.
Для проведення реформи юліанського календаря папа Григорій скликав спеціальну комісію за участю астрономів, математиків і священиків. Комісія зіткнулася з основною перешкодою, неминучою при побудові будь-якого календаря: абсолютно природно, що календар, призначений для повсякденного вживання, повинен містити ціле число днів – адже не можна, щоб наприкінці року залишалася якась частина доби, не врахована календарем. У цій основній умові полягає причина складності укладення точного календаря. І саме тому створення бездоганного календаря, який ніколи не згрішить ні на один день, абсолютно неможливе.
В принципі григоріанський календар – це лише трішки змінений варіант юліанського. Комісія постановила, що для повернення дати весняного рівнодення на 21 березня, з 1582 року буде вилучено 10 днів, так як за багато століть ця дата зсунулася на 11 березня. Щоб виключити зсув дати рівнодення надалі, було вирішено в трьох з кожних чотирьох століть у вікові роки (що закінчуються двома нулями) – наприклад, в 1700, 1800 і 1900 роки –додатковий день високосного року, що додається в юліанській системі, викидати. Ця реформа, оголошена папською буллою від 24 лютого 1582 року, викликала бурю заперечень і запеклу полеміку серед учених.
25 лютого 1918 у Коростені Мала Рада Центральної Ради офіційно прийняла рішення про введення в Україні григоріанського календаря. За старим стилем нововведення почало діяти з 16 лютого - з календаря випали 2 останні тижні лютого, а 16 лютого стало 1 березня. Більшість істориків вважають, що на такий крок український уряд пішов заради переходу країни на європейські принципи, адже саме на той момент Центральна Рада гостро потребувала в союзниках для боротьби з більшовиками. Російська Рада Народних комісарів прийняв новий календар раніше УНР: після 31 січня 1918 р. в країні настало 14 лютого. У результаті, на нове літочислення перейшли і окуповані більшовиками території, серед яких був і Київ. Проте вже в наступному році генерал-лейтенант А. Денікін і біла армія, які окупували Україну, знову відродили в країні юліанський календар - 31 серпень перетворили на 19 серпня. Але в грудні Червона армія повернула собі втрачені землі і відновила григоріанський календар.
Джерело інформації:
Немає коментарів:
Дописати коментар